Про наше село Дольськ

Там, де Скорінь ховається в лісах,
де українець білорусові всміхається.
Гордо здіймається мій Дольськ у небеса
і з кожним гостем приязно вітається.

       
Там, де Скорінь тихо плине
чути пташині голоси.
Про Дольськ далеко слава лине
повна і щедрості, й краси.

Автор, моя мама, Кузьміч Людмила Іванівна